Європейська санкційна політика тривалий час спиралася на активну роль США. Саме Вашингтон роками запроваджував санкції проти компаній, банків, суден, посередників і фізичних осіб, які допомагали Росії, Ірану та Північній Кореї обходити обмеження, закуповувати заборонені технології, переміщувати кошти й торгувати санкційними товарами. Про це пише для The Brussels Times Роман Стеблівський, директор з політик та адвокації Ради економічної безпеки України (ESCU).
Однак зміна підходу адміністрації Трампа до європейської безпеки та санкцій створює для ЄС нову проблему. Якщо США більше не діятимуть як головний зовнішній санкційний «щит» для Європи, Союзу доведеться значно швидше й самостійніше виявляти мережі обходу санкцій та реагувати на них.
Нинішня система ЄС залишається занадто повільною і фрагментованою: рішення щодо кожного нового об’єкта санкцій потребує консенсусу держав-членів, тоді як мережі обходу обмежень діють швидко, гнучко й транскордонно. Тому ЄС потрібні не лише нові пакети санкцій, а й інституційна спроможність оперативно збирати дані, аналізувати докази та координувати дії між державами-членами і партнерами.
«ЄС повинен створити централізований центр збору й аналізу даних із доступом до транскордонної розвідувальної інформації щодо обходу санкцій. Такий центр міг би оперативно збирати докази та сприяти своєчасному внесенню до санкційних списків у координації з державами-членами та ключовими партнерами, зокрема Україною і Сполученим Королівством», — зазначає Роман Стеблівський.