Королівський Об'єднаний інститут оборонних досліджень (RUSI) та Open Source Centre у співавторстві з аналітиками ESCU опублікували звіт «Від руди до боєприпасів: руйнування ланцюжків постачання російської артилерії». Саме на артилерію припадає 70% уражень в Україні, тому обмеження її виробництва може суттєво вдарити по військовому потенціалу Москви.
Попередні спроби завадити виробництву російської артилерії не мали значного успіху, оскільки були спрямовані на весь потік компонентів, надходження яких до Росії складно обмежити, наприклад мікрочипів. Нове дослідження RUSI аналізує конкретний виробничий ланцюг і визначає менші, однак вразливіші до зовнішнього впливу місця:
Бавовняна целюлоза — основний інгредієнт бездимного пороху для артилерійських снарядів. Росії не вистачає власних ресурсів для її виробництва, тому більшість сировини Москва імпортує. Така залежність робить російське виробництво пороху вразливим до зовнішнього втручання.
Хром — надміцний метал, яким покривають артилерійські стволи, що підвищує їхню витривалість у 2–3 рази. Близько 50% хромової руди Росія імпортує з Казахстану, Південної Африки, Китаю та Індії. Без хрому Росії буде значно складніше ремонтувати та виготовляти артилерійські стволи.
Верстати з числовим програмним керуванням (ЧПК) використовують для виробництва складних компонентів російської зброї, зокрема артилерії. Понад 70% верстатів із ЧПК Росія імпортує з КНР. Проте навіть верстати китайського виробництва залежать від іноземних запчастин і технологій.
Москва усвідомлює свою артилерійську перевагу та робить на неї особливу ставку у своїй воєнній стратегії. Уже сьогодні російські виробники артилерії активно розширюють виробничі потужності. Завод «Пластмасс» у Копєйську, який виробляє боєприпаси калібру 100–152 мм, збільшив свою продуктивність на 150% після запуску нового автоматизованого цеху. Пермський пороховий завод, що забезпечує понад 40% виробництва пороху в Росії, отримав значні інвестиції для модернізації та розширення виробничих потужностей. «Уралтрансмаш» у Єкатеринбурзі, ключовий виробник артилерійських систем, активно імпортує технологічне обладнання для збільшення обсягів виробництва стволів і боєприпасів.
Водночас саме в період розширення військово-промисловий потенціал Росії є найбільш вразливим, оскільки залежить від постійного притоку компонентів, матеріалів, сировини та обладнання. Союзники Києва мають вікно можливостей, щоб перешкодити цьому процесу, уповільнивши розширення виробничих потужностей і тим самим зменшивши кількість нової російської зброї у перспективі найближчого десятиліття. Проте це потрібно робити одночасно, скоординовано та із залученням усіх доступних інструментів санкційної коаліції та третіх країн.